Історія дослідження

Мореплавство у Тихому океані почалося задовго до початку пись­мової історії людства. Першим європейцем, який побачив Тихий оке­ан з боку Америки, був іспанський конкістадор Васко Нуньєс де Ба­льбоа; в 1513р. океан відкрився перед ним з гір Дар'єн, що у Панамі. В історії досліджень Тихого океану зустрічаються такі відомі імена, як Фернан Магеллан, Френсіс Дрейк, Абель Тасман, Вільям Дампір, Вітус Беринг, Луї Антуан де Бугенвіль, Джеймс Кук і Джордж Ванкувер. Пізніше велику роль зіграли наукові експедиції на британському ко­раблі «Челленджер» (1872—1876), а потім на суднах «Тускарора», «Пла­нета» и «Діскавері». Проте не усі мореплавці, які перетинали Тихий океан, робили це навмисно і далеко не всі були добре споряджені для такого плавання. Цілком могло бути і так, що вітри і океанічні течії підхоплювали примітивні судна або плоти і відносили їх до далеких берегів. У 1946 р. норвезький антрополог Тур Хейєрдал висунув тео­рію, згідно з якою Полінезія була заселена переселенцями з Півден­ної Америки, що мешкали в доінкські часи на території Перу. Щоб підтвердити свою теорію, Хейєрдал з п'ятьма супутниками проплили майже 7 тис. км по Тихому океану на примітивному плоту з бальсових колод. Однак, хоч його плавання, що продовжувалося 101 день, і до­вело можливість такої подорожі в минулому, більшість океанологів все ж не приймають теорії Хейєрдала. У 1961 р. було зроблено від­криття, яке вказує на можливість ще більш разючих контактів між жителями протилежних берегів Тихого океану. В Еквадорі на стоянці первісних людей Вальдівія було виявлено фрагмент кераміки, схожої за малюнком і технологією до кераміки Японських о-вів. Були знай­дені й інші схожі керамічні вироби, що належать цим двом просторово роз'єднаним культурам. Судячи з археологічних даних, цей транс­океанський контакт між культурами, що знаходяться на відстані при­близно 13 тис. км, стався бл. III тис. років до н. е.